корчма
КО́РЧМА́, ко́рчми́, ж. У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої.
На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Шевч., II, 1953, 187);
Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Коцюб., І, 1955, 26);
Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (Кучер, Дорога.., 1958, 209).
[Аж, щоб] ко́рчма́ дудні́ла див. дудні́ти.
Словник української мови (СУМ-11)