корчитися

КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися.

Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась. Мов дух вселився в неї злий (Котл., І, 1952, 119);

Кожна зморшка на безвусому виді скакала у нього, і видко було, як під старою свиткою корчилось тіло, наче пружина (Коцюб., II, 1955, 35);

Хлопець.. через силу йде до своєї оселі, падає, мов сніп, у клуні на сіно і корчиться на ньому від болю (Стельмах, Хліб.., 1959, 594).

Значення в інших словниках

1. корчитися — (мучитися в корчах) звиватися.  Словник синонімів Полюги
2. корчитися — ко́рчитися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. корчитися — [корчиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. корц':а, корчтеис'а  Орфоепічний словник української мови
4. корчитися — -чуся, -чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. корчитися — КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах, перев. від болю. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (І.  Словник української мови у 20 томах
6. корчитися — БО́РСАТИСЯ (робити різкі безладні рухи руками, ногами, усім тілом, намагаючись вирватися, звільнитися від когось, чогось), БИ́ТИСЯ, ША́РПАТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ.  Словник синонімів української мови
7. корчитися — Ко́рчитися, -чуся, -чишся гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. І. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.  Словник української мови Грінченка