корчитися
КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
Вигинатися, кривитися в корчах, перев. від болю.
Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (І. Котляревський);
Кожна зморшка на безвусому виді скакала у нього, і видко було, як під старою свиткою корчилось тіло, наче пружина (М. Коцюбинський);
Бідний поранений чоловік навіть у непритомності корчиться від болю (В. Винниченко);
Хлопець .. через силу йде до своєї оселі, падає, мов сніп, у клуні на сіно і корчиться на ньому від болю (М. Стельмах);
* Образно. Підірвані на мінах танки й танкетки корчилися, мов дивовижні плазуни (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)