корчитися —
ко́рчитися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
корчитися —
[корчиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. корц':а, корчтеис'а
Орфоепічний словник української мови
корчитися —
-чуся, -чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корчитися —
КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах, перев. від болю. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (І.
Словник української мови у 20 томах
корчитися —
БО́РСАТИСЯ (робити різкі безладні рухи руками, ногами, усім тілом, намагаючись вирватися, звільнитися від когось, чогось), БИ́ТИСЯ, ША́РПАТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ.
Словник синонімів української мови
корчитися —
КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась. Мов дух вселився в неї злий (Котл.
Словник української мови в 11 томах
корчитися —
Ко́рчитися, -чуся, -чишся гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. І. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.
Словник української мови Грінченка