корчмар

КОРЧМА́Р, я́, ч.

1. іст. Власник корчми (у 1 знач.), який сам обслуговує відвідувачів; шинкар.

Старий, аж трухлявий, корчмар .. налив Миколі півкварти горілки (І. Нечуй-Левицький);

Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (О. Ільченко);

Сам корчмар приніс глек горілки і глиняні чарочки та ще на таці цілу купу пересмажених, засохлих карасиків (Ю. Логвин);

Народ заздалегідь тішиться, шиє собі убрання, а корчмарі торгують винами й іншими напоями (Ю. Винничук).

2. Той, хто обслуговує відвідувачів у корчмі (у 2 знач.).

Чеський корчмар, що відмовився обслуговувати росіян, прославився на всю Європу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. корчмар — корчма́р іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. корчмар — -я, ч., заст. Господар корчми; шинкар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корчмар — ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.  Словник синонімів української мови
4. корчмар — Корчма́р, -ря́; -марі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. корчмар — КОРЧМА́Р, я, ч., заст. Господар корчми; шинкар. Старий, аж трухлявий, корчмар.. налив Миколі півкварти горілки (Н.-Лев., II, 1956, 259); Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462).  Словник української мови в 11 томах