корчмарка

КОРЧМА́РКА, и, ж., іст.

Жін. до корчма́р 1; шинкарка.

І побігла враз корчмарка І Андрія розбудила (П. Тичина);

– Мені також галушок, – сказав чоловік. – Але не з перцем, а з медом. – Зараз замішу тісто, – відказала корчмарка (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. корчмарка — корчма́рка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. корчмарка — -и, заст. Жін. до корчмар; шинкарка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корчмарка — Корчма́рка, -рки, -рці; -ма́рки, -ма́рок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. корчмарка — КОРЧМА́РКА, и, ж., заст. Жін. до корчма́р; шинкарка. І побігла враз корчмарка І Андрія розбудила (Тич., III, 1947, 154).  Словник української мови в 11 томах