корчмар
КОРЧМА́Р, я́, ч.
1. іст. Власник корчми (у 1 знач.), який сам обслуговує відвідувачів; шинкар.
Старий, аж трухлявий, корчмар .. налив Миколі півкварти горілки (І. Нечуй-Левицький);
Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (О. Ільченко);
Сам корчмар приніс глек горілки і глиняні чарочки та ще на таці цілу купу пересмажених, засохлих карасиків (Ю. Логвин);
Народ заздалегідь тішиться, шиє собі убрання, а корчмарі торгують винами й іншими напоями (Ю. Винничук).
2. Той, хто обслуговує відвідувачів у корчмі (у 2 знач.).
Чеський корчмар, що відмовився обслуговувати росіян, прославився на всю Європу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корчмар — корчма́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- корчмар — -я, ч., заст. Господар корчми; шинкар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корчмар — ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Словник синонімів української мови
- корчмар — Корчма́р, -ря́; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корчмар — КОРЧМА́Р, я, ч., заст. Господар корчми; шинкар. Старий, аж трухлявий, корчмар.. налив Миколі півкварти горілки (Н.-Лев., II, 1956, 259); Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462). Словник української мови в 11 томах