корчуватий

КОРЧУВА́ТИЙ, а, е.

1. Те саме, що корча́стий.

Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні.., де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (Скл., Святослав, 1959, 333);

Надбережні корчуваті верби полоскали свої свіжі віти в запіненій.. воді (Ле, Наливайко, 1957, 396);

// Густо вкритий корінням дерев, яке виступає з землі.

Пісня спотикається на корчуватих стежках, падає й знову підводиться (Кол., На фронті.., 1959, 63).

2. перен., розм., рідко. Кремезний, вузлуватий (у З знач.).

Оленчук ще довго сидів, ..і в темряві ночі корчувата постать його непорушна темніла під навислим зоряним небозводом (Гончар, Маша.., 1959, 69).

Значення в інших словниках

1. корчуватий — корчува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. корчуватий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. корчуватий — -а, -е. 1》 Те саме, що корчастий. || Густо вкритий корінням дерев, яке виступає з землі. 2》 перен., розм., рідко. Кремезний, вузлуватий (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. корчуватий — КОРЧУВА́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корча́стий. Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні.., де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (С.  Словник української мови у 20 томах
5. корчуватий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими..  Словник синонімів української мови