коряк
КОРЯ́К¹, а, ч.
1. Кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець (у 1 знач.), ківш (у 1 знач.).
Повитягав [кухар] з казана.. зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане (Н.-Лев., II, 1956, 222);
Треба коряк який взяти до рук, Напиться води-джерелівки (Фр., XI, 1952, 417);
— Пийте! — піднесли йому [голові колгоспу] алюмінієвий коряк молока (Рудь, Гомін.., 1959, 53);
// Черпак для вихлюпування води з човна.
— Човен, сказати правду, .. тече, та там коряк лежить,— будете вихлюпувати (Вишня, II, 1956, 215).
2. Дерев’яний черпак для набирання зерна, борошна тощо.
[Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (Кроп., І, 1958, 176);
*У порівн. Підставляє [мірошник] пальці під мучник, підносить чорну, мов старий коряк, руку до носа, підіймає голову до коша: — Левку, засипай! (Стельмах, І, 1962, 146);
// Міра сипких тіл (як плата за мливо).
Моє діло мірошницьке — підкрути та й сядь, а коряки бери! (Номис, 1864, № 3114);
Як тілько млина я поставив, Коряк непомірний помольцям приправив (Манж., Тв., 1955, 249).
КОРЯ́К² див. коряки́.
Словник української мови (СУМ-11)