корячкуватий
КОРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має кривий, сучкуватий стовбур (про дерево).
Таке корячкувате [дерево], що й на палицю не вибереш (Сл. Гр.);
На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Донч., III, 1956, 234);
// перен., розм. Незграбний, із кривими ногами (про людину).
Низька корячкувата постать спинилась на хатнім порозі (Коцюб., II, 1955, 44);
Низький корячкуватий дідок з палицею — скептик до краю (Ю. Янов., IV, 1959, 18).
Словник української мови (СУМ-11)