косар
КОСА́Р, я, ч.
1. Той, хто косить траву, збіжжя тощо.
Гей, нуте, косарі! Хоч не рано почали, та багацько утяли (Номис, 1864, № 9999);
У косовицю став [Чіпка] за косаря,— викосив дванадцять копиць сіна (Мирний, II, 1954, 67);
Косарі, у білих сорочках, обкошували береги (Десняк, І, 1955, 381).
2. перев. мн. Ряд членистоногих тварин класу павукоподібних.
Словник української мови (СУМ-11)