косенький
КОСЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ко́сий; косуватий.
Цілісінький день було розкладає [Марта] тії клаптики — косенькі, вузенькі, довгі (Григ., Вибр., 1959, 256);
— Та так, косенький на одно око,— каже староста (Кв.-Осн., II, 1956, 489).
Словник української мови (СУМ-11)