косиця

КОСИ́ЦЯ, і, ж.

1. Зменш.-пестл. до коса́¹.

Коли вона говорила, косиці її метлялися в повітрі (Собко, Скеля.., 1961, 57);

О. Сергій, низенький, з рудими, рідкими косицями, викинув з рота декілька деренчливих слів (Чумак, Черв. заспів, 1956, 145);

*Образно. Повилазили з села до ставу зелені сивуваті верби й посхилялись косицями в воду (Барв., Опов.., 1902, 156).

2. бот., розм. Те саме, що ву́са 3.

А в пшениці золоті косиці (Сл. Гр.).

3. розм. Квітка, якою заквітчуються.

Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці (Сл. Гр.).

4. рідко. Загнуте перо у хвості птаха.

Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Сл. Гр.).

5. діал. Цівка.

Теля почало кидатися, поки гаряча кров косицею била з його рани (Фр., IV, 1950, 202).

Значення в інших словниках

1. косиця — Китиця [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. косиця — коси́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. косиця — див. цвіт  Словник синонімів Вусика
4. косиця — -і, ж. 1》 Зменш.-пестл. до коса I. 2》 бот., розм. Те саме, що вуса 3). 3》 розм. Квітка, якою заквітчуються. 4》 рідко. Загнуте перо у хвості птаха. 5》 мн. Загнуті кільцем вверх середні рульові пір'їни у хвості селезня крижня. || Загнуті в бік крайні хвостові пір'їни тетерева.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. косиця — КОСИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що коса́1. Малуша розгублено озиралась на здорових, червонощоких, вусатих хлопців, що обступали її колом, сміялись, сіпали за руки, навіть за косиці (С. Скляренко); Їй заплітає дві косиці Ласкава матері рука (А.  Словник української мови у 20 томах
6. косиця — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються).  Словник синонімів української мови