кособочити
КОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Дивитися збоку, скоса.
Кінь ще більше подався назад. Його вогнисті очі кособочили в ліс (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 257);
// Падати, литися навскіс, під кутом до горизонтальної площини (про дощ, сніг і т. ін.).
Поле в золотих житах колише вітер, а восени по стерні кособочить мряка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 29).
Словник української мови (СУМ-11)