косогін

КОСОГІ́Н, го́на, ч., розм. Кривошип у косарці.

Косогін бринить, як коник у покосі (Головко, І, 1957, 242).

Значення в інших словниках

1. косогін — косогі́н іменник чоловічого роду кривошип у косарці розм.  Орфографічний словник української мови
2. косогін — -гона, ч., розм. Кривошип у косарці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. косогін — КОСОГІ́Н, го́ну, ч., розм. Кривошип у косарці. Косогін бринить, як коник у покосі (А. Головко); Дід Архип був старий, сінокосарка – ще довоєнна, щоразу в ній щось ламалося, то рвало косу, “то летів” косогін (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах