косогін
КОСОГІ́Н, го́ну, ч., розм.
Кривошип у косарці.
Косогін бринить, як коник у покосі (А. Головко);
Дід Архип був старий, сінокосарка – ще довоєнна, щоразу в ній щось ламалося, то рвало косу, “то летів” косогін (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)