косогір
КОСОГІ́Р, го́ру, ч. Схил гори, горба тощо.
Село стояло на косогорі, то все видно, як на тарілці (Свидн., Люборацькі, 1955, 5);
Старі дуби на косогорі Шумлять під вітром навісним (Мал., Любов, 1946, 44).
Словник української мови (СУМ-11)КОСОГІ́Р, го́ру, ч. Схил гори, горба тощо.
Село стояло на косогорі, то все видно, як на тарілці (Свидн., Люборацькі, 1955, 5);
Старі дуби на косогорі Шумлять під вітром навісним (Мал., Любов, 1946, 44).
Словник української мови (СУМ-11)