костиль

КОСТИ́ЛЬ, я, ч., спец.

1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого.

Ковадло має внизу чотири лапи, якими воно кріпиться до стільця за допомогою залізних костилів або хомутів (Посібник сіль. коваля, 1958, 92);

Оксана влаштувалась горновою біля преса гарячого штампування, на якому роблять костилі для кріплення рейок до шпал (Ткач, Крута хвиля, 1956, 176).

2. Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо.

Торкнувся [літак] колесами землі, стукнувся костилем і, прокотившись з сотню кроків, зупинився (Трубл., III, 1956, 124).

Значення в інших словниках

1. костиль — кости́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. костиль — -я, ч., спец. 1》 Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. 2》 Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. костиль — Костур, костуронька, костуряка, милиця  Словник чужослів Павло Штепа
4. костиль — КОСТИ́ЛЬ, я́, ч., спец. 1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. – Тут, здається, і вдень можна розшивати полотно, – приміряється Роман до присмолених шпал і заіржавілих костилів (М.  Словник української мови у 20 томах
5. костиль — Я, ч., нарк. Саморобна трубка з сигаретного паперу для куріння марихуани. Давай краще костиль намутим, бо не люблю я бульбик. * косяк, джойнт.  Словник сучасного українського сленгу