костиль
КОСТИ́ЛЬ, я, ч., спец.
1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого.
Ковадло має внизу чотири лапи, якими воно кріпиться до стільця за допомогою залізних костилів або хомутів (Посібник сіль. коваля, 1958, 92);
Оксана влаштувалась горновою біля преса гарячого штампування, на якому роблять костилі для кріплення рейок до шпал (Ткач, Крута хвиля, 1956, 176).
2. Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо.
Торкнувся [літак] колесами землі, стукнувся костилем і, прокотившись з сотню кроків, зупинився (Трубл., III, 1956, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- костиль — кости́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- костиль — -я, ч., спец. 1》 Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. 2》 Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костиль — Костур, костуронька, костуряка, милиця Словник чужослів Павло Штепа
- костиль — КОСТИ́ЛЬ, я́, ч., спец. 1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. – Тут, здається, і вдень можна розшивати полотно, – приміряється Роман до присмолених шпал і заіржавілих костилів (М. Словник української мови у 20 томах
- костиль — Я, ч., нарк. Саморобна трубка з сигаретного паперу для куріння марихуани. Давай краще костиль намутим, бо не люблю я бульбик. * косяк, джойнт. Словник сучасного українського сленгу