костиль
КОСТИ́ЛЬ, я́, ч., спец.
1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого.
– Тут, здається, і вдень можна розшивати полотно, – приміряється Роман до присмолених шпал і заіржавілих костилів (М. Стельмах);
Рейки вилискували на сонці, як живі змії, прикуті до шпал іржавими костилями (В. Земляк);
Терезка змела ногою злипле у пласт торішнє листя. Залізна пластина і черговий чорний костиль (Любко Дереш).
2. Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах і т. ін.
Торкнувся [літак] колесами землі, стукнувся костилем і, прокотившись з сотню кроків, зупинився (М. Трублаїні).
3. розм. Те саме, що ми́лиця.
Данило писав, що був поранений у той-таки перший день війни, на щастя, легко, в ногу, вже шкандибає на костилях (Ю. Мушкетик);
З війни на костилях вернувся [брат] (В. Лис).
Значення в інших словниках
- костиль — кости́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- костиль — -я, ч., спец. 1》 Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. 2》 Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костиль — Костур, костуронька, костуряка, милиця Словник чужослів Павло Штепа
- костиль — Я, ч., нарк. Саморобна трубка з сигаретного паперу для куріння марихуани. Давай краще костиль намутим, бо не люблю я бульбик. * косяк, джойнт. Словник сучасного українського сленгу
- костиль — КОСТИ́ЛЬ, я, ч., спец. 1. Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. Ковадло має внизу чотири лапи, якими воно кріпиться до стільця за допомогою залізних костилів або хомутів (Посібник сіль. Словник української мови в 11 томах