1. Словник української мови у 20 томах

костерник

КОСТЕ́РНИК, а, ч., гірн.

Робітник-шахтар, що ставить костри (див. косте́р 1).

Крикне-покрикне [осавул] на винників, на броварників.., на костерників: “.. Годі вам по грубах, по запічках валятися, Ходіть .. На Черкень-долину в охотне [добровільне] військо” (А. Кащенко);

За короткий час ті костерники виграли в нього всі гроші, що були при ньому (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костерник — косте́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. костерник — -а, ч., гірн. Робітник-шахтар, що ставить костри (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. костерник — КОСТЕ́РНИК, а, ч., гірн. Робітник-шахтар, що ставить костри (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах