1. Словник української мови у 20 томах

костер

КОСТЕ́Р, тра́, ч.

1. гірн. Кріплення в шахті з дерев'яних брусків, покладених у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві.

Для полегшення розбирання дерев'яних кострів застосовують металеві замкові балки, які розміщують у верхній частині костра (з наук.-техн. літ.);

При похилому та крутому падінні стелі лави костри викладають між заздалегідь поставленими стійками (з навч. літ.).

2. розм. Те саме, що бага́ття 1.

Зійшлись чехи, взяли землі З-під костра і з нею Пішли в Прагу. Отак Гуса ченці осудили (Т. Шевченко);

Біля кострів із кітлами співали розгульних пісень мандрівні шибайголови і кричали хвалу війні (К. Гриневичева);

Лодиженко відчув себе немов на кострі, що от-от запалає (Іван Ле);

Місце для костра вибрали на схилі гори у ліску (О. Донченко);

На зльоті костер ми високий палили, Сиділи круг нього плече до плеча (В. Бичко).

3. діал. Стіс (дров, очерету і т. ін.).

Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Костер — Косте́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. костер — див. вогнище Словник синонімів Вусика
  3. костер — -тра, ч. 1》 діал. Стіс дров, очерету тощо. 2》 гірн. Кріплення в шахті з дерев'яних стояків, складених горизонтально один на одного у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. костер — Ватра, багаття, вогнище, див. очаг Словник чужослів Павло Штепа
  5. костер — КОСТЕ́Р, тра́, ч. 1. діал. Стіс дров, очерету тощо. Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет (Котл., І, 1952, 86). 2. гірн. Кріплення в шахті з дерев’яних стояків, складених горизонтально один на одного у вигляді трикутних або квадратних колон... Словник української мови в 11 томах
  6. костер — (давньорус.) Окремо розташована або включена в оборонну систему башти із стрільницями. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. костер — Косте́р, -тра́ м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І. Словник української мови Грінченка