коточок

КОТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к¹ 1.

Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля… Спи, коточку, спи, маля! (Рильський, І, 1956, 253).

КОТО́ЧОК², чка, ч. Зменш. до кото́к².

При широкорядному способі сівби доцільніше коткувати не все поле, а тільки рядки посівів коточками, які чіпляють позаду сошників сівалки (Колг. енц.. І, 1956, 646).

Значення в інших словниках

1. коточок — кото́чок 1 іменник чоловічого роду, істота котик кото́чок 2 іменник чоловічого роду коток  Орфографічний словник української мови
2. коточок — див. дитина; коханий  Словник синонімів Вусика
3. коточок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до коток I 1). II -чка, ч. Зменш. до коток II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коточок — КОТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к¹. – А-а, а-а, коточок засів собі в куточок! Спи, мій наречений, спи! (І. Франко); Будемо ми спати, а мати спiвати. I ти, наш коточку, задрiмай в куточку (М. Вінграновський); – Повернеться батько з бою.  Словник української мови у 20 томах
5. коточок — Кіт, -кота м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.  Словник української мови Грінченка