коточок
КОТО́ЧОК¹, чка, ч.
Зменш.-пестл. до кото́к¹.
– А-а, а-а, коточок засів собі в куточок! Спи, мій наречений, спи! (І. Франко);
Будемо ми спати, а мати спiвати. I ти, наш коточку, задрiмай в куточку (М. Вінграновський);
– Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля... Спи, коточку, спи, маля! (М. Рильський);
А стара мати сидить дома, потроху пряде, та шиє, та колише в запічку маленького онучка Івася, виспівуючи “коточка” (І. Нечуй-Левицький).
КОТО́ЧОК², чка, ч.
Зменш. до кото́к².
При широкорядному способі сівби доцільніше коткувати не все поле, а тільки рядки посівів коточками, які чіпляють позаду сошників сівалки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)