кофтина

КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта;

// Про поганеньку, поношену кофту.

Лесі боляче стало, коли вона.. глянула на матір — маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій.. кофтині (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250);

На ній кофтина старенька.. з сукна домотканого й чоботи-шкарбуни на ногах (Головко, І, 1957, 153).

Значення в інших словниках

1. кофтина — кофти́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кофтина — -и, ж., розм. Те саме, що кофта. || Про поганеньку, поношену кофту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кофтина — КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта 1. У давнину, коли в людини ще ґудзики не повелись, була в сорочці чи кофтині на шиї зав'язка колись (Д. Білоус); На ній була сіра кофтина (А.  Словник української мови у 20 томах
4. кофтина — КО́ФТА (короткий жіночий одяг), БЛУ́ЗКА, КОФТИ́НА розм., СТА́НИК (СТАНО́К) розм. У двір заходить вродлива молодичка в грубошерстій жовтій кофті (Є. Гуцало); Не надишусь я тобою, як зорю, не розлюблю, і до блузки голубої я троянду приколю (В.  Словник синонімів української мови