кофта
КО́ФТА, и, ж.
1. Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг.
Лишившись у в’язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (Донч., VI, 1957, 127);
Біля яблуні стояла.. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (Сенч., На Бат. горі, 1960, 23).
2. розм., рідко. Коротке тепле жіноче пальто.
Кофта була обшита малиновим оксамитом (Н.-Лев., IV, 1956, 66);
На низеньких вішалках — багато дитячої одежі: свитки, кожушки, материні кофти (Головко, II, 1957, 298).
Словник української мови (СУМ-11)