кофта
КО́ФТА, и, ж.
1. Короткий (перев. нижче талії) жіночий одяг.
Лишившись у в'язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (О. Донченко);
Біля яблуні стояла .. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (І. Сенченко);
Побачивши господаря, зі стільця поволі підвелася стара повновида жінка в червоній святковій кофті і темно-синьому очіпку (В. Малик);
Анна-Марiя заривається обличчям у пухнасту кофту жiнки й заплющує очi. – Сонечко, ну, не плач, не плач, – шепоче мама i гладить її по головi (І. Роздобудько).
2. розм. Коротке тепле жіноче пальто.
Кофта була обшита малиновим оксамитом (І. Нечуй-Левицький);
На низеньких вішалках – багато дитячої одежі: свитки, кожушки, материні кофти (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)