кофта
КО́ФТА, и, ж.
1. Короткий (перев. нижче талії) жіночий одяг.
Лишившись у в'язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (О. Донченко);
Біля яблуні стояла .. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (І. Сенченко);
Побачивши господаря, зі стільця поволі підвелася стара повновида жінка в червоній святковій кофті і темно-синьому очіпку (В. Малик);
Анна-Марiя заривається обличчям у пухнасту кофту жiнки й заплющує очi. – Сонечко, ну, не плач, не плач, – шепоче мама i гладить її по головi (І. Роздобудько).
2. розм. Коротке тепле жіноче пальто.
Кофта була обшита малиновим оксамитом (І. Нечуй-Левицький);
На низеньких вішалках – багато дитячої одежі: свитки, кожушки, материні кофти (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кофта — ко́фта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кофта — -и, ж. 1》 Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг. 2》 розм., рідко. Коротке тепле жіноче пальто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кофта — Блюзка, станик, див. одіяння Словник чужослів Павло Штепа
- кофта — КО́ФТА (короткий жіночий одяг), БЛУ́ЗКА, КОФТИ́НА розм., СТА́НИК (СТАНО́К) розм. У двір заходить вродлива молодичка в грубошерстій жовтій кофті (Є. Гуцало); Не надишусь я тобою, як зорю, не розлюблю, і до блузки голубої я троянду приколю (В. Словник синонімів української мови
- кофта — Ко́фта і ко́хта, -ти; ко́ф[х]ти, коф[х]т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кофта — КО́ФТА, и, ж. 1. Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг. Лишившись у в’язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (Донч., VI, 1957, 127); Біля яблуні стояла.. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (Сенч., На Бат. Словник української мови в 11 томах