кофтина
КОФТИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що ко́фта 1.
У давнину, коли в людини ще ґудзики не повелись, була в сорочці чи кофтині на шиї зав'язка колись (Д. Білоус);
На ній була сіра кофтина (А. Дімаров);
Стефа красувалася в новеньких бриджах, а Ліза – в новенькій кофтині (І. Андрусяк);
Тайчина мати уже теплу кофтину вдягла, поверх фуфайку (Люко Дашвар);
// Про поганеньку, поношену кофту.
На ній кофтина старенька .. з сукна домотканого й чоботи-шкарбуни на ногах (А. Головко);
Лесі боляче стало, коли вона .. глянула на матір – маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій .. кофтині (А. Хижняк);
Повнувата жінка у плетеній темно-синій кофтині з провислими кишенями перелякано витріщається на неї з порога (Г. Вдовиченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кофтина — кофти́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- кофтина — -и, ж., розм. Те саме, що кофта. || Про поганеньку, поношену кофту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кофтина — КО́ФТА (короткий жіночий одяг), БЛУ́ЗКА, КОФТИ́НА розм., СТА́НИК (СТАНО́К) розм. У двір заходить вродлива молодичка в грубошерстій жовтій кофті (Є. Гуцало); Не надишусь я тобою, як зорю, не розлюблю, і до блузки голубої я троянду приколю (В. Словник синонімів української мови
- кофтина — КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта; // Про поганеньку, поношену кофту. Лесі боляче стало, коли вона.. глянула на матір — маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій.. кофтині (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250); На ній кофтина старенька.. Словник української мови в 11 томах