кофтина

КО́ФТА (короткий жіночий одяг), БЛУ́ЗКА, КОФТИ́НА розм., СТА́НИК (СТАНО́К) розм. У двір заходить вродлива молодичка в грубошерстій жовтій кофті (Є. Гуцало); Не надишусь я тобою, як зорю, не розлюблю, і до блузки голубої я троянду приколю (В. Сосюра); Мати одяглася в нову кофтину і нову спідницю (Григорій Тютюнник); Вона глянула на маленький годинник, пришпилений брошкою-кокардою до станика (Леся Українка); А як же я підросла, у станок ся вбрала, Не єдиному-м легеневі доганочку дала (коломийка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кофтина — кофти́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кофтина — -и, ж., розм. Те саме, що кофта. || Про поганеньку, поношену кофту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кофтина — КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта 1. У давнину, коли в людини ще ґудзики не повелись, була в сорочці чи кофтині на шиї зав'язка колись (Д. Білоус); На ній була сіра кофтина (А. Словник української мови у 20 томах
  4. кофтина — КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта; // Про поганеньку, поношену кофту. Лесі боляче стало, коли вона.. глянула на матір — маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій.. кофтині (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250); На ній кофтина старенька.. Словник української мови в 11 томах