коханець
КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки). Солдат заглядає у вікно і думає: "Може, коханця має?" За якийсь час справді появився у дверях молодий легінь. Жінка на порозі обняла його, поцілувала (В. Королович); Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Лесь Мартович); Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників (М. Стельмах); Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить; за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Весь світ сходить, та не найде такого ласкавця (П. Чубинський); Прилюдно цілувалася і обіймалася (Паланга) з ним, не криючись навіть, що має любаса (М. Коцюбинський); Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Д. Бедзик).
КОХА́НИЙ ім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬ рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮБКО́ розм., ЛЮ́БЧИК розм., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́Н заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк., ЛА́ДО фольк. Вона покаже вам, що й зараз люди вміють кохати і з вірністю ждати коханих! (О. Гончар); Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); — Не любий він мені, — кажу їм.. — Що ж вони? — Годі, кажуть, усе любого та милого дожидати (Панас Мирний); Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (А. Шиян); На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко); То була її любов, то був її любчик Павлусь (І. Нечуй-Левицький); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (коломийка); — Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Л. Боровиковський); — А я би ся не здрімала, хоч би засвітало, Коби прийшло солодятко Та й защебетало (коломийка); — Не бійся, ладо моє, Нікуди я від тебе не піду (Д. Міщенко).
Значення в інших словниках
- коханець — коха́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коханець — Полюбовник, любас, любко, любчик, жм. бахур, кн. фаворит, з. милодан, ласкавець; (друг серця) КОХАНИЙ, солодятко, дуся; ЖМ. ПЕСТУН; коханок. Словник синонімів Караванського
- коханець — див. звабник; коханий Словник синонімів Вусика
- коханець — [коханеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- коханець — -нця, ч. 1》 Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. 2》 Те саме, що коханий 2). 3》 розм. Те саме, що пестун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- коханець — КОХА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою – і по мужу, і по коханцю! (Леся Українка); Олена .. Словник української мови у 20 томах
- коханець — Коха́нець, -нця, -нцеві, -нцю! -ха́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коханець — КОХА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв’язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою — і по мужу, і по коханцю! (Л. Укр., III, 1952, 389); Олена.. Словник української мови в 11 томах
- коханець — Коханець, -нця м. Бозлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. н. п. Словник української мови Грінченка