кочегарка
КОЧЕГА́РКА, и, ж., техн. Приміщення, де містяться печі парових казанів.
Лагодили каюти і камбуз, наводили порядок у машинному відділі та в кочегарці (Трубл., Лахтак, 1953, 186);
Кілька ранків я крадькома приходив на подвір’я кочегарки (Сміл., Сашко, 1954, 70).
Словник української мови (СУМ-11)