кошеняточко
КОШЕНЯ́ТОЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́.
Хоч ти його [дитя] і зобидиш, пхнеш, поскубеш, воно заплакало, відійшло, побачило кошеняточко, іграшку яку-небудь, вже воно і там, вже возиться коло нього (Кв.-Осн., II, 1956, 360).
Словник української мови (СУМ-11)