кошенятко
КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́.
Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, II, 1954, 102);
Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69).
Словник української мови (СУМ-11)