Значення в інших словниках
-
кошенятко —
кошеня́тко іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кошенятко —
КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́. Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Панас Мирний); Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Н.
Словник української мови у 20 томах
-
кошенятко —
Кошеня́тко, -тка, -ткові; -ня́тка, -ня́ток
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кошенятко —
КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́. Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, II, 1954, 102); Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69).
Словник української мови в 11 томах