кошенятко

КОШЕНЯ́ТКО, а, с.

Зменш.-пестл. до кошеня́.

Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Панас Мирний);

Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Н. Забіла);

Я прокидаюсь, а хтось облизує мої щоки жорстким язичком – це бiленьке кошенятко з рожевою стрiчкою на шийцi (І. Роздобудько).

Значення в інших словниках

1. кошенятко — кошеня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кошенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до кошеня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кошенятко — Кошеня́тко, -тка, -ткові; -ня́тка, -ня́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кошенятко — КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́. Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, II, 1954, 102); Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69).  Словник української мови в 11 томах