кошниця
КО́ШНИЦЯ, і, ж., діал. Висока й вузька повітка, виплетена з лози, куди зсипають кукурудзу в качанах.
Параскіца влізла в кошницю, яку.. наполовину виповняли качани (Коцюб., І, 1955, 269);
Проти стодоли — комора, за коморою кошниця на кукурудзу (Гжипький, У світ.., 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)