крадькома
КРАДЬКОМА́, присл. Непомітно для інших; нишком.
Діти.. полізли крадькома на грушу (Н.-Лев., II, 1956, 378);
Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л. Укр., III, 1952, 667);
На очах Гордого з’явилася непрошена сльоза, і він крадькома змахнув її долонею (Руд., Вітер.., 1958, 27).
Словник української мови (СУМ-11)