крадькома
КРАДЬКОМА́, присл.
Непомітно для інших; нишком.
Діти .. полізли крадькома на грушу (І. Нечуй-Левицький);
Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Леся Українка);
За басами – тенори; далі крадькома увійшло сопрано, вибралося над усіма і раптово згори, з-під церковних верхів, сипнуло на людей дощем гарячих іскор (С. Васильченко);
Гусак нервово крутився на стiльцi, витягував угору шию, мов йому муляв там комiр, i крадькома зиркав на Горобенка (Б. Антоненко-Давидович);
Вона боковим зором чи шостим чуттям помічає, що він крадькома зазирає до книжки (С. Жадан).
Словник української мови (СУМ-20)