крадьки
КРА́ДЬКИ, присл., розм.
Те саме, що крадькома́.
Гнувся [Петрик] додолу, як лоза від вітру, .. а очима крадьки папоротиного [папоротевого] цвіту шукав (Марко Черемшина);
На землi рухається щось. Несмiливо, крадьки пiдносить голову – чоловiк (Б. Лепкий);
Сіла [Мар'яна] .. на полу й крадьки зиркнула блискучими очима на Гната (І. Вирган);
Мамця йому ночами носила крадьки їсти (В. Кожелянко).
Словник української мови (СУМ-20)