крадений
КРА́ДЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кра́сти.
Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді [тоді] оставсь би сиротою 3 святими горами Дніпро! (Т. Шевченко);
Мужики везли крадену пшеницю (І. Нечуй-Левицький);
Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках .. кучматих румунських циган.., які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (М. Стельмах);
Проклятий Замбул, хай почорніє його лице, купив з відома Аззем-паші у капудана [командувача флоту] галеру і поплив на ній до Мекки з краденим у султана добром (Р. Іваничук);
До рахманських наметів неперервними ріками потекла крадена птиця й городина (Ю. Андрухович);
// у знач. ім. кра́дене, ного, с. Чужі речі, привласнені таємно.
Плавні були добрим місцем до схованки краденого (М. Коцюбинський);
Чого б ото без певного діла їздити вночі, та ще й на краденому чи позиченому, без відома хазяїна? (Є. Доломан);
* У порівн. Горобенко, ще не позбувшись першої одубiлостi, глянув на недбалi, розкиданi рядки i за першим словом жадiбно, мов по краденому, пробiг очима по краю анкети (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)