крадений
КРА́ДЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кра́сти.
Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді [тоді] оставсь би сиротою 3 святими горами Дніпро! (Т. Шевченко);
Мужики везли крадену пшеницю (І. Нечуй-Левицький);
Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках .. кучматих румунських циган.., які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (М. Стельмах);
Проклятий Замбул, хай почорніє його лице, купив з відома Аззем-паші у капудана [командувача флоту] галеру і поплив на ній до Мекки з краденим у султана добром (Р. Іваничук);
До рахманських наметів неперервними ріками потекла крадена птиця й городина (Ю. Андрухович);
// у знач. ім. кра́дене, ного, с. Чужі речі, привласнені таємно.
Плавні були добрим місцем до схованки краденого (М. Коцюбинський);
Чого б ото без певного діла їздити вночі, та ще й на краденому чи позиченому, без відома хазяїна? (Є. Доломан);
* У порівн. Горобенко, ще не позбувшись першої одубiлостi, глянув на недбалi, розкиданi рядки i за першим словом жадiбно, мов по краденому, пробiг очима по краю анкети (Б. Антоненко-Давидович).
Значення в інших словниках
- крадений — кра́дений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- крадений — [крадеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- крадений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до красти. || у знач. прикм. || у знач. ім. крадене, -ного, с. Чужі речі, привласнені таємно. Скупка краденого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крадений — Добре кради, а кінці у воду пусти. Іронічна порада злодію. Краденим добром багатий не будеш. Крадене добро не принесе людині користі. Бодай хоч тільки мав, що украв. Песимістичне бажання злодієві. Злодії багатими не бувають. В Бога день краде, Про неробу. Приповідки або українсько-народня філософія
- крадений — КРА́ДЕНЕ ім. (украдені речі), КРАДІ́ЖКА розм., ПОКРА́ЖА розм. Плавні були добрим місцем до схованки краденого (М. Коцюбинський); — Так ти не крала? Чи бач!.. Витрусили крадіжку, а вона, бач, ще й невинна! — викрикувала кума просола (Л. Яновська). Словник синонімів української мови
- крадений — Кра́дений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- крадений — КРА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кра́сти. Якби взять І всю мізерію а собою. Дідами крадене добро, Тойді [тоді] оставсь би сиротою 3 святими горами Дніпро! (Шевч., І, 1951, 331); // У знач. прикм. Мужики везли крадену пшеницю (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- крадений — Крадений, -а, -е Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені. Ном. № 6893. Словник української мови Грінченка