крадений
КРА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кра́сти.
Якби взять І всю мізерію а собою. Дідами крадене добро, Тойді [тоді] оставсь би сиротою 3 святими горами Дніпро! (Шевч., І, 1951, 331);
// У знач. прикм.
Мужики везли крадену пшеницю (Н.-Лев., III, 1956, 171);
Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках.. кучматих румунських циган.., які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (Стельмах, І, 1962, 69);
// у знач. ім. кра́дене, ного, с. Чужі речі, привласнені таємно.
Плавні були добрим місцем до схованки краденого (Коцюб., І, 1955, 375).
Кра́дене весі́лля, заст.— таємне одруження без, згоди батьків.
[Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (Н.-Лев., II, 1956, 526);
Кра́дений шлюб — шлюб після викрадення нареченої в батьків.
Словник української мови (СУМ-11)