крам
КРАМ, у, ч.
1. збірн. Предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар.
Накупили І краму й пива наварили (Шевч., II, 1953, 64);
В кінці вулиці стояв високий будинок, а під ним були крамниці з усяким крамом (Н.-Лев., II, 1956, 206);
Голосно пропонують свій барвистий крам молоді квіткарки (Чаб., Балкан, весна, 1960, 270).
2. розм. Те саме, що ткани́на 1.
В перший ярмарок набрала [мати] їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (Свидн., Люборацькі, 1955, 11);
Крам розмотували [погромники] з штук і стелили собі під ноги (Смолич, II, 1958, 41).
3. заст. Крамниця.
[Купець:] Приходь до мого краму, я мила дам без грошей (Л. Укр., II, 1951, 229);
Ходив по місту, зазирав до крамів, розмовляв із знайомими (Круш., Буденний хліб.., 1960, 251).
Словник української мови (СУМ-11)