красити
КРА́СИ́ТИ¹, кра́шу, кра́сиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати.
Горе тільки рака красить (Укр.. присл.., 1955, 33);
Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (Н.-Лев., І, 1956, 349);
Він був у тому настрої діяльного натхнення, що завжди так осяює, красить людину перед боєм (Гончар, III, 1959, 263).
КРАСИ́ТИ², крашу́, кра́сиш, недок., перех., розм., рідко,
1. Те саме, що фарбува́ти.
Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Мирний, V, 1955, 310).
2. Те саме, що заба́рвлювати 1 (не рев. в червоний колір).
Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (Вас., І, 1959, 159).
Словник української мови (СУМ-11)