красити —
кра́си́ти 1 дієслово недоконаного виду прикрашати розм. краси́ти 2 дієслово недоконаного виду фарбувати рідко
Орфографічний словник української мови
красити —
[красиетие і краситие] крашу, красиеш; нак. крас', крас'теи і краси, крас'іт' (прикрашати)
Орфоепічний словник української мови
красити —
крашу, красиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
красити —
КРА́СИ́ТИ¹, а́шу́, а́сиш, недок., кого, що, розм. Робити гарним; прикрашати. Горе тільки рака красить (прислів'я); Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (І.
Словник української мови у 20 томах
красити —
ЗАБА́РВЛЮВАТИ (надавати чому-небудь певної барви, кольору), ЗАФАРБО́ВУВАТИ, ФАРБУВА́ТИ, ЗАКРА́ШУВАТИ розм., КРА́СИ́ТИ розм., ОБА́РВЛЮВАТИ рідше, БА́РВИТИ рідко, ЗАФА́РБЛЮВАТИ рідко, ОФА́РБЛЮВАТИ рідко, ОФАРБО́ВУВАТИ рідко; РОЗФАРБО́ВУВАТИ...
Словник синонімів української мови
красити —
КРА́СИ́ТИ¹, кра́шу, кра́сиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати. Горе тільки рака красить (Укр.. присл.., 1955, 33); Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
красити —
Краси́ти, -шу́, си́ш гл. 1) Дѣлать красивымъ, украшать. Лихо нікого не красить. Чуб. І. 263. Ой рясна красна калинонька в лузі, рясніше-красніше ваш поїзд! Ваш поїзд бояре красять. ХС. XII. 428. 2) Красить, окрашивать.
Словник української мови Грінченка