креснути
КРЕ́СНУТИ, не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу).
Крига почала креснути (Сл. Гр.).
КРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до креса́ти 1, 2, 4.
Чумак.. дістав з кишені гаман, набив люльку тютюну, взяв губку та крицю, креснув — і викресав (Україна.., І, 1960, 67);
Супротивник одсувається назад.., щоб, бува,.. не креснув зачепа… (Мирний, І, 1949, 301);
Трамвайні блискавиці Креснули віддалік (Рильський, Поеми, 1957, 22).
◊ Кре́снути очи́ма (поглядом) — гнівно глянути, подивитися.
— Ух,— знов водночас креснули очима Кожух і Сидорін (Баш, Надія, 1960, 169);
— У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Варжак (Гончар, II, 1959, 78).
Словник української мови (СУМ-11)