кресонути
КРЕСОНУ́ТИ, ну, непі, док,, перех. і неперех., розм. Підсил. до кресну́ти.
Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (Донч., III, 1956, 456);
Кресонув [Петро] по скроні жандарма, що стояв у дверях, прожогом вискочив на сходи (Рибак, Дніпро, 1953, 64).
Словник української мови (СУМ-11)