кривичі

КРИВИЧІ́, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.). Давнє східнослов’янське плем’я, що жило у верхів’ях Дніпра, Західної Двіни та Волги.

У поході 907 р. брали участь словени, кривичі, древляни, радимичі, поляни, сіверяни і в’ятичі, тобто всі ті слов’янські племена, які на той час були підвладні Олегові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 538).

Значення в інших словниках

1. Кривичі — Кри́вичі множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. кривичі — -ів, мн. (одн. кривич, -а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кривичі — КРИ́ВИЧІ, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. В Новгороді ..  Словник української мови у 20 томах