крижина

КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила.

Серед крижин, що море вкривали, з’явилося судно (Трубл., І, 1955, 142);

Над рікою лунає тріск і гук — одна якась крижина од-ривається від берега, летить на інші, .. розколюється (Скл., Святослав, 1959, 87);

*У порівн.Був він [саркофаг] холодний, важкий, мов крижина з північного моря (Л. Укр., І, 1951, 425);

// Шматок криги (у 1 знач.).

Грицько присів, знайшов крижину й кинувся.. навперейми собаці (Вас., І, 1959, 163);

*Образно. Ти кажеш — у тебе крижина В грудях замість серця лежить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 292);

*У порівн. З того менту, як вона побачила їх разом, кров захолола в її жилах, серце стало крижиною і холодне…б’ється в грудях (Коцюб., І, 1955, 268).

Значення в інших словниках

1. крижина — крижи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. крижина — -и, ж. Крижана брила. || Шматок криги (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крижина — КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила. Федько стрибнув на лід і, наче пробуючи його, потопав ногами. Крижина добра була, товста, міцна (В. Винниченко); Серед крижин, що море вкривали, з'явилося судно (М.  Словник української мови у 20 томах
4. крижина — КРИЖИ́НА (крижана брила), КРИ́ГА, ЛЬОДИ́НА рідше. Крижину, на якій тримався Валерій, хутко несло (О. Ільченко); Криги здорові пливуть звідусюди (М. Коцюбинський); Кришталево мінилися льодини проти місяця (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови